За радянських часів головною ідеєю було створення нової людини, гідної жити в новому комуністичному світі. Творцем такої людини за радянських часів і став учитель. Навіть вибір професії «вчитель» вважався на ті часи героїчним вчинком. Вчитель тих часів повинен був виконувати роль соціального робітника, психолога, спонсора, борця з ідеологією. Школа в ті часи була дещо іншою.
В 50-х роках кабінетна система лише почала формуватися. Учительська могла виконувати функцію «заднього плану» тільки по відношенню до учнів. Справжніми кулісами для вчителів тих часів був лише дім. Вагомим було питання, що на першому плані навчання чи виховання. Спираючись на інтерв’ю, статті, журнали виховної роботи та на ідеологію тієї системи, можна сказати, що на перший план виступав виховний процес. «Ми повинні виховувати в учнів ідеї в світле майбутнє….» (Із щоденника вчительки Н.). Із інтерв’ю випускника нашої школи Нестеренка О. «Наша вчителька ніколи не могла помилитися, вона несли нам просвіту… через нашу вчительку ми розумнішали і вона була для нас усім. Справжній педагог, займається соціальними проблемами, її портрет висить на дошці пошани, її люблять колеги, і батьки, і діти».
«Наша вчителька математики Іванова Т. Г., яка проробила в нашій школі 40 років завжди говорила: «Я вчуся з вами, діти, росту з вами, бо ви – моє життя!».
Школа тих часів вважалась виховним органом, яка виконувала заказ держави. Школа є індикатором соціальних змін в цілому, тому образ вчителя є досить важливим, особливо, якщо його розглядати в історичному розрізі, точніше, виходячи із принципу історичної ретроспективи «тоді» і «сьогодні», граючи на порівняннях.
Якщо взяти образ радянського вчителя 50-х років. То перед нами вимальовується така правильна фігура людини у костюмі, в окулярах, однак, цей же образ в 70 ті роки бачиться вже зовсім іншим.
В 90 – х роках вчитель взагалі набуває нових рис. Справжній педагог – це людина своєї епохи. Жоден вчитель сьогодні не скаже вам, що виховний процес можна відділити від навчального. Багато чого змінилося. Сучасні викладачі вже обізнані з новітніми технологіями, вільно оперують комп’ютером і телефоном. В нашій школі на уроках учителі застосовують такі технології, як кахут, льоні, квазет, інтерактивну дошку. Змінилась і структура уроку, типи і методи. Змінилась ціла епоха, але чи змінився насправді образ справжнього вчителя? Чи він зараз не так ставиться до дітей, не любить свою професію, не читає книжок, не виховує учнів. Вважаємо, що сучасні вчителі також готові «віддати своє серце дітям».
Отже, можна виділити 2 етапи становлення образу вчителя – за радянських часів і сьогодні.
1) Учитель – глашатай революції, партійний діяч, борець за радянські ідеали, який уявляється, як представник важливої та серйозної професії, який має високий статус і займає високе положення в соціумі селища. Який лише вдома може «вийти із-за куліс».
2) Учитель - товариш, духовний наставник учня, демократичний, який несе гуманістичне начало, інтелектуал, вже не як гвинтик радянської системи, а як жива людина.
Протягом часу можна побачити, як змінюються риси образу вчителя, як відбувається перехід від «тоді» і «сьогодні». Не можна сказати, що все, що було тоді «погане», але дійсно на сучасному етапі вчителі стали більш живими, природними, вони прагнуть до співпраці з учнями, до партнерства і демократії, що на той час, нажаль, було під забороною.
Немає коментарів:
Дописати коментар